Похід у гори – поклик серця, любов до гір – діагноз

Походи в гори перетворюють стандартне життя на життя, сповнене теплих спогадів, приємних думок та постійних планів. Хто хоча б раз там побував, знає, навряд чи можна замінити гірські краєвиди будь-чим. 

Кажуть, якщо ти один раз сходив у гори, тобі обов’язково захочеться ще і ще. Нажаль, трапляється так не завжди. Але якщо ти вдруге у своєму житті проміняв тепле ліжко і комфорт на важкі підйоми, стоптані підошви, біль в ногах і ще безліч «приємностей», але при цьому відчував себе абсолютно щасливим, то будь певен – це любов. Не та любов про яку йдеться в книжках, знімається у фільмах, але любов не менш вартісна.

Дівчина ти чи хлоп – не важливо. Серед гірських пацієнтів зустрічаються і ті, і ті. І спільного в нас є багато:

• Думка про наступний похід переслідує в будь-яку пору року. Навіть коли шибки тріскають від морозу, на голову ляпає дощ або під ногами плавиться асфальт.
• З кожним робочим днем думка покинути все і відправитись у ліс переслідує тебе все частіше.
• Три вихідні дні підряд – не час для сну, а можливість нарешті потрапити в Мармароси. 
• М’яке ліжко ти з радістю проміняєш на лежак, встелений соломою. Твій сон там буде приємнішим і міцнішим. А коли із теплого спальника висунеш ніс і відчуєш ранішню прохолоду, то навіть це відчуття подарує тобі радість. 
• Ти знаєш, коли цвітуть крокуси, і де їх шукати. 
• Саме тут ти спробував чи спробувала чорницю, свіжу, ціленьку. 
• Тут навіть вівсянка чи гречка перетворюється в справжній делікатес. А кава у спальник (звичайно, не розлита) стає найкращим і найприємнішим подарунком. Особливо, коли не йдеш перед тим по воду, не розпалюєш вогнище. 
• Пошуки дрів перетворюються на забавку, а не працю. Але ні в якому іншому місці такі забавки не приносили би тобі такого задоволення. 
• Певно, лише тут ти зможеш відчувати себе вільно, співаючи із такими ж, як і ти, під свічку у хатинці: «Я піду в далекі гори…». Багатьом не зрозуміти, як це, і як від цього можна дійсно кайфувати. 
• Це нові знайомства, які відкладають відбиток на твоєму подальшому житті. Тут ти знаходиш однодумців, таких же хворих, як і ти. Іноді такі зустрічі перевертають з ніг на голову усе твоє життя. 
• Саме в горах люди спілкуються, відкладаючи подалі гаджети. Спілкуються, сміються, взнають один одного. Сьогодні це ж така рідкість. 
• Похід в гори – найкращий спосіб вилікуватись від одноманітності, втекти від лихих думок.

Любов до гір – хвороба. Хвороба, яка передається. Вилікуватись від неї складно. Та й маю сумніви, що хоч хтось, хто знає, що це таке, захотів чи зміг позбутись від цього. І чи треба?