Дійсно, погода була не дуже підходяща для прогулянок, але
коли нас це зупиняло?
(Хочеться написати багато, але важко слова знайти, тому буду коротко)
(Хочеться написати багато, але важко слова знайти, тому буду коротко)
Для початку незлим тихим словом хочеться згадати дядьків,
які показали нам дорогу до нелегального перетину кордону замість нормального.
На згадку про вас ми думали, шо привеземо по декілька кг болота (причому
кожна).
Перетин кордону – пішого немає. Процедура довга і нудна
(особливо під час свят). Ми, наприклад,
переїжджали кордон точно більше 2-ох годин. Один з варіантів перетину кордону – попроситись до когось в машину. Тільки не
ведіться і не платіть за це гроші. З нас люди (зовні ну дужеее вже схожі на
циган) хотіли взяти по 50 грн. Ми сказали, шо не маємо, тоді вони взяли по 2
пачки цигарок на нас і все.
Стоп до Будапешту – 1 машина. Чекати трохи прийшлось, але
кльовий водій, тепло і впевненість в тому, шо в пункт призначення доїдемо,
точно були варті того. Назад спочатку
теж планували їхати стопом, але 3 ночі майже не спали і вирішили таки повертатись
електричками. Так, до речі, дорога з Будапешту до Львова обійшлась менше, ніж в
500 грн.
Будапешт – величні споруди, широкі вулиці і (зараз) багато
святкових вогників. Спроектувати, а пізніше втілити ці проекти в реальність –
надскладна задача. Особливо, якщо згадати про те, що в ті часи не було всяких
архікадів і т.д.
Один будинок Парламенту вартий того, щоб до нього прийти і
вдень, і коли стемніє.
Окрім того, Будапешт – брудне місто, з великою кількістю
бездомних, які сплять навіть в центрі на матрацах, накриті ковдрою. Невже
країна, яку прийняли в ЄС, не здатна справитись з цим? Ми не бачили там поліції
(жодної машини чи людини в формі), але
бачили неприпустиму поведінку людей, причому – на кожному кроці. На вулицях за
порядком не дивиться ніхто, але в одному з Макдональдсів в центрі ходить по 5
чоловік охорони, і намагаються тебе вигнати кожен раз, як ти покладеш голову на
стіл, і не дай Боже, заснеш.
Угорська мова – це шось страшне. Запитала в Макдональдсі
дядька-охоронця, де туалет, то він мені олівця приніс. З англійською там
складно. Особливо це відчутно, коли тобі треба купити квиток на електричку або
знайти ту саму електричку.
Отже, враження від подорожі склались двоякі: Будапешт – місто з великою кількістю
архітектурних пам’яток, але, нажаль, з низьким культурним рівнем.
Щоб якось покращити настрій в дорозі додому, доля нам
зробила маленький подарунок – сусідами в потягу були смішні хлопці з Чехії,
завдяки яким дорога була дійсно веселою=)
Коментарі
Дописати коментар